Актуальність скринінгу
Тривога – нормальний емоційний стан, що попереджає нас про небезпеку та мобілізує до відповідних дій. Тривожність – індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини часто переживати сильну тривогу з незначних приводів. Розрізняють тривожність ситуативну (реактивну), яка проявляється як стійка тривожна реакція у відповідь на певну ситуацію, і особистісну, яка виявляється як риса особистості та супроводжує людину у всіх сферах її життя.
Тривожний розлад – це стан, коли тривога інтенсивна, тривала, заважає повсякденному функціонуванню, спричиняє в людини виражене страждання та негативно впливає на її психічне здоров’я. Такі розлади є найрозповсюдженішими психічними розладами у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ),25% населення страждають від тривоги на певному етапі життя, жінки частіше за чоловіків.
За оцінками ВООЗ, кожна п’ята особа, яка зазнала впливу війни або інших збройних конфліктів, упродовж наступних 10 років перебуває під ризиком розвитку тривожного, посттравматичного стресового, біполярного афективного, панічного або депресивного розладів; депресії, шизофренії, порушення циклу сну–неспання, тривалого розладу горя, розладів адаптації, реактивного розладу прив’язаності, розладів харчової поведінки, тілесного дистресу або тілесних переживань і психозу (WHO, 2022).
Станом на I півріччя 2023 року в більшості (57%) українців/ок тривожність зафіксовано як одну з провідних емоцій. Установлено тенденцію до подальшого погіршення психоемоційного стану (приріст ще на 26% осіб із лютого 2023 року) і поширення вживання алкоголю (82%), зокрема «регулярне»/«доволі часте» (18% осіб). Ця тенденція сумісна з даними про взаємозв’язок між споживанням алкоголю та психічним здоров’ям та є опосередкованою ознакою високого рівня тривожності в суспільстві, а також схильності населення до самолікування тривоги.
Тривожні розлади, що виникають унаслідок війни, мають свою специфіку. Тут почуття тривоги може супроводжуватися думками про відсутність майбутнього, невиправданою лякливістю та відчуттям напруженості; надмірною турботою про безпеку в ситуаціях, які цього не потребують; почуттям провини, нікчемності або безнадійності; кошмарними сновидіннями та повторюваними думками про війну й інші травматичні події; нездатністю отримувати задоволення від видів діяльності, які були джерелом радості до війни. Крім того, така тривога призводить до дезадаптації, високого рівня психічної напруги та соціальної фрустрованості та соматизації.
Для розладів, пов’язаних із тривогою і страхом, характерні надмірні переживання страху та тривоги й відповідні порушення поведінки. Основними симптомами є:
- постійний стан тривоги або пароксизмальна тривога, пов’язана з певними ситуаціями;
- страх, важкість концентрації, рухове занепокоєння, утруднене засинання;
- типовими є периферичні соматичні симптоми: серцебиття, тремор, запаморочення, пітливість, нудота, відчуття задухи, часте сечовипускання, абдомінальні симптоми, тремтіння голосу та багрянець;
- тривала нервозність, болі в м’язах, напруження шиї та спини, головний біль, відчуття грудки в горлі, втомлюваність.
При цьому симптоми настільки виразні, що призводять до значного дистресу або порушень в особистій, соціальній, сімейній, навчальній/професійній та інших сферах функціонування. Не завжди легко відрізнити фізіологічну тривогу від патологічної. Важливим критерієм є те, чи пацієнт/ка зберігає здатність нормально працювати й функціонувати.
За останньою редакцією Міжнародної класифікації хворободинадцятого перегляду (МКХ-11), до розділу розладів, пов’язаних із тривогою та страхом, належать:
- генералізований тривожний розлад;
- панічний розлад;
- агорафобія;
- специфічна фобія;
- соціальний тривожний розлад;
- сепараційний тривожний розлад;
- селективний аутизм;
- інші уточнені розлади, пов’язані з тривогою та страхом;
- розлади, пов’язані з тривогою та страхом, неуточнені (згідно з новим переглядом, вони кодуються в інших розділах як тривожні розлади, спричинені впливом психоактивних речовин; іпохондрія та вторинний тривожний синдром).
Діагностувати тривожні розлади може лише лікар/ка.
Наведені нижче опитувальники не мають на меті встановити діагноз, проте їх результати можуть указати на необхідність звернутися до фахівця/чині на додаткове дообстеження.
Опис
Для скринінгу загальної тривожності використовують опитувальники для виявлення рівня тривоги у зв’язку з її впливом на загальне функціонування людини.
GAD-7 (опитувальник генералізованої тривоги (ГТР)) вимірює частоту тривожних проявів протягом останніх двох тижнів.
Якщо згадані в опитувальнику GAD-7 тривожні прояви помітно ускладнили функціональний стан пацієнта/ки (останнє запитання), то рекомендовано провести скринінг рівня тривоги за опитувальником А.Бека (що діагностує вплив тривоги на фізіологічний рівень функціонування пацієнта/ки). У разі загальних помірних і високих показників тривоги за опитувальником GAD-7проводять подальше опитування з використанням опитувальників ситуативної й особистісної тривожності Ч.Спілбергера (адаптація Ю.Ханіна).
У разі підтверджувальної суми балів уточнюють особливості вияву тривожних проявів, що в цілому дає змогу припустити наявність тривожного розладу.
Діагноз якогось тривожного розладу ставить виключно лікар/ка (психіатр/иня).
КРОК 1. Установити емоційний контакт із клієнтом/кою: створити комфорт і безпеку, представитися, гарантувати конфіденційність спілкування, досягнути згоди на розмову, пояснити мету й цілі проведення скринінгу, з’ясувати нагальні потреби.
Під час проведення огляду на прийомі звертати увагу на психологічний стан клієнта/ки, зокрема: метушливість, занепокоєння, напруженість, нервозність, дратівливість, гнів, скарги на нездатність опанувати хвилювання, проблеми із засинанням, неспокійний сон, психомоторне збудження або загальмованість, підвищена втомлюваність, страхи, низька самооцінка, неможливість зосередитися, очікування поганих подій, песимізм, складність в ухваленні рішень, коливання настрою, напади плаксивості, загострення міжособистісних конфліктів, схильність до усамітнення, тяга до алкоголю й психотропних речовин.